Фарба для стін має підбиратися під щоденне навантаження конкретної кімнати. Для спальні потрібен один склад, для дитячої чи коридору - зовсім інший. Якщо не врахувати вологість, тип поверхні та звички родини, навіть дорогий ремонт доведеться переробляти вже наступного сезону.
Яка фарба краще підходить для різних кімнат
Склад фарби визначає її стійкість до води, пари та механічних пошкоджень. Універсальних варіантів для всього будинку не існує, тому для кожної зони обирають свій баланс міцності та безпечності:
- водоемульсійна або акрилова фарба підходить для спалень і віталень, бо легко наноситься, не виділяє різкого запаху та дозволяє штукатурці під нею дихати;
- латексна суміш незамінна у передпокоях і дитячих, оскільки створює тонку еластичну плівку, яка витримує часті контакти з брудом, взуттям чи дитячими іграшками;
- силіконова фарба розроблена спеціально для кухонь і ванних кімнат, де постійно змінюється вологість і є ризик появи плісняви на стиках.
Ступінь блиску і стійкість до миття: що означають класи на банці
Написи «стійка до миття» на банках бувають оманливими. Тому, порівнюючи фарби для стін різних виробників, зокрема представлені на сайті https://www.sniezka.ua/, варто насамперед звертати увагу на клас мокрого стирання. Справжня зносостійкість визначається європейським стандартом, який виробники позначають класами стирання від першого до п'ятого. Перший клас - це найвища міцність, коли стіну можна регулярно терти губкою з милом без втрати кольору. Другий клас витримує м'яке вологе прибирання мікрофіброю. Усе, що нижче третього класу, підходить тільки для стелі, бо від першої спроби витерти пляму на такій стіні залишиться біляста діра.Ступінь блиску безпосередньо впливає на зовнішній вигляд кімнати:
- глибокоматова фарба чудово маскує дрібні нерівності шпаклівки, але при терті швидко починає лисніти і збирати пил;
- матова вважається золотим стандартом для житлових зон, оскільки виглядає благородно і не дає дратівливих відблисків від ламп;
- шовковисто-матова або напівглянцева має щільну гладку поверхню, бруд у неї практично не в'їдається, проте вона вимагає ідеально підготовленої стіни без жодної подряпини.
Як розрахувати реальну витрату і не зіпсувати стіни смугами
Виробники вказують на пакуванні оптимістичну витрату, розраховану для ідеально гладких невбираючих поверхонь. У реальному житті витрата фарби завжди більша на 15 чи навіть 20 відсотків. На один квадратний метр стіни зазвичай іде близько 150-180 мілілітрів матеріалу на два шари. Фарбувати стіну в один шар не має сенсу, оскільки основа все одно просвічуватиметься плямами під боковим освітленням.
Перед нанесенням обов'язково використовують ґрунтовку глибокого проникнення. Вона зміцнює шар шпаклівки, склеює пил і не дає стіні миттєво висмоктувати воду з фарби. Коли ґрунтовки немає, матеріал висихає за лічені секунди просто під валиком, через що на стиках смуг з'являються помітні темні напливи.
Колерувати фарбу варто в будівельному магазині на комп'ютерному автоматі, причому одразу на всю заплановану площу. Якщо брати базовий білий колір і розмішувати барвник вручну за допомогою насадки на дриль, досягти однакового відтінку у двох різних банках не вийде ніколи. Оптимальний інструмент для роботи - якісний валик із мікрофібри з довжиною ворсу біля десяти міліметрів. Він рівномірно віддає склад без бризок і формує гладке однорідне полотно, яке радуватиме око щодня.